Цікаві факти про цвіркунів!

Цвіркуни – відомі герої літературних творів, до речі, не тільки дитячих, через що їх образ закарбовується на все життя. Здавалося б, що цвіркун – це звичайна тварина. Однак, героїв тих самих творів, якими здебільшого вочевидь виступають домові цвіркуни, ще спробуй знайти. Зараз в наших краях легше виявилося розшукати лобатого цвіркуна Modicogryllus frontalis. Взагалі вони мешкають у різних біотопах – від луків та розріджених дібров до агроландшафтів та кам’янистих насипів вздовж залізничних колій. Можна знайти їх і на подвір’ї. Ця невеличка тваринка, завдовжки всього 10–13 мм, напевно сховалася серед щілин у складеній цеглі або десь під шифериною, чи знайшла собі інше затишне не спекотне місце. Такі місця, де зберігається волога, ці прямокрилі, як і кіпа інших безхребетних, особливо полюбляють. Однак стосовно виявленого лобатого цвіркуна у хозяйновитого господаря повинно виникнути питання: а що він тут робить? Чим його привабило моє подвір’я? І підозри виявляться не безпідставними. Адже цвіркунів приваблюють не тільки затишні куточки, а також і рослинність, в тому числі молоді сходи городини, якими вони можуть живитися. Хоча це зичайно жарт, якоїсь значної шкоди ці тваринки не завдають, не зважаючи на те, що іноді згадуються як сільскогосподарські шкідники. Вважається, що їх личинки та імаго можуть трохи нашкодити молодим сходам рослин, особливо пасленових та розових, серед яких картопля, суниці, малина, груша тощо. До того ж, лобаті цвіркуни не є строгими вегетаріанцями.

Стрекотання самців цих цвіркунів іноді чутно навіть вдень, хоча на поверхні в цей час вони з’являються зрідка, а, як вже згадувалося, полюбляють ховатися. Все ж таки це переважно нічні тварини. Якщо зі схованками в антропогенному ландшафті все зрозуміло, то в природному середовищі це можуть бути щілини в ґрунті, нори гризунів, ніші під коріннями чи камінцями тощо. На відміну від деяких інших видів, наприклад, польового цвіркуна, лобатий сам нор не риє. Ці уподобані ним затишні куточки звичайно стають і місцями розмноження.

Життя цвіркунів триває всього кілька місяців. Тому, як тільки дозволять умови, самки приступають до відкладки яєць. У цвіркунів відсутня стадія лялечки, що взагалі властиве прямокрилим. Тому личинки, які зазвичай з’являються літом, схожі на дорослих комах і відрізняються від них лише розміром та відсутністю крил. Перед тим, як перетворитися на імаго, личинки проходять кілька линьок. Зимують лобаті цвіркуни на личинковій стадії, хоча зрідка можуть зимувати і дорослі. Навесні, після останньої линьки, личинки перетворюються на імаго.

Самці різних видів цвіркунів, в тому числі і лобатого, дуже ревно відносяться до появи інших самців-суперників на своїй території, через що виникають нещадні бійки. Саме ця обставина лежить в основі поширених в Китаї цвіркунових боїв. Таке собі видовище на любителя, але для когось це джерело доходу. Тож далеко не всюди відношення до цвіркунів є виключно романтичним, як до героїв улюблених творів, а має й суто прагматичний сенс. В якості зайвого аргументу можна навести і те, що цвіркуни є одними з найпопулярніших кормових комах для самих різних тварин, що утримуються в неволі, та й інтерес до них, як до людської їжі, з часом також не стихає.